![22[1]](https://static.wixstatic.com/media/5cbafa_0026d272657749af8f5cd286335386da~mv2.jpg/v1/fill/w_475,h_589,al_c,q_80,enc_avif,quality_auto/5cbafa_0026d272657749af8f5cd286335386da~mv2.jpg)
Історія
Генічеської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1
Генічеської районної ради Херсонської області
Рідна, сама найкраща,
Тепла з усіх міркувань,
Школа - найперша наша
Стежка в Країну Знань.
Олексенко Ж.В.
До життя кожної людини у певний час приходить школа. Ми дорослішаєм, але спогади про шкільне життя залишаються з нами назавжди.
Майже кожен випускник пишається саме своєю школою, вважає іі найкращою. А якщо у навчального закладу така незвичайна історія виникнення , якщо вона є найстарішою школою міста , якщо в стінах цієї школи викладали і викладають чуйні, кваліфіковані вчителі, якщо ця школа пишається своїми вихованцям, и ,то про неї варто розповісти саме в краєзнавчий роботі. " Бо що ще так відповідає меті даного конкурсу, як не робота по збиранню матеріалів з історії школи. Наша робота - це невеличкий внесок у майбутню книгу з історії загальноосвітньої школи № 1...
Наша школа виникла в· жовтні 1917 року у м.Геніческ на основі Рижської і Ломоносівської гімназії, евакуйованих з Риги у період імперіалістичної війни 1914-1918 рр. Весною 1915 року німці підходили до Риги і дві міські гімназії Ломоносівська (жіноча) та Миколаївська (чоловіча) були евакуйовані у м. Юр'їв (тепер Тарту), де і працювали упродовж 1915-1917 рр. Але у вересні 1917 року м. Юр-їву теж загрожувала ворожнеча окупація. Виникло питаня про нову майбутню евакуацію обох шкіл у місто Перьм. У дні,коли вирішувалось питання про другу евакуацію рижських шкіл, з Генічеська приїхав у м. Юріїв громадянин Брегер, командуючий Генічеською суспільністю для запрошення рижських гімназій у Генічеськ, як nівдений курорт, багатий фруктами, лікувальними ваннами, теплим морським купанням і на об єднаній педагогічній раді обох гімназій (у цих двух гімназіях була велика кількість спільних педагогів і навіть директор чоловічої гімназії був одночасно опікуном жіночої гімназії), винесли рішення- вирушати до Генічеськ Педагогічна рада була впевнена ,·що евакуація буде продовжуватись порівняно недовго і гімназії знову повернуться до Риги. Але життя передбачало інше.
У Генічеську, до приїзду гімназій, у жовтні 1917 року була одна семикласна, що виникла з приватної прогімназії Марії Йосипівнв Заічевської, прогресивної вчительки і начальниці цієї гімназії. Були: Вище початкове міське училище, дві початкові школи: чоловіча та жіноча восьмикласні гімназії. Тому і було відіслано ум. Юр.їв делегата,що запросив рижські школи.У жовтні 1917 року рижські гімназії по безкоштовних квитках з усіма педагогами, з учнями старших класів та їх матерями, а також з усіма кабінетними та наглядними посібниками, прибули у Генічеськ і розмістились у будівлях по вулиці Бахмет єва, тепер- Володарського ( кут вул. Воровського) і у помешканню Генічеської жіночої гімназії, на 11 - зміні ( по Олександрівській вулиці, тепер - Леніна ). Директором чоловічої гімназії був Пользинський Петро Степанович, він же був головою педагогічної ради Рижської Ломоносовської жіночої гімназії. Вчителі більшою частиною російської мови та літератури - Петро Пилипович Ісаєв і Марія Михайлівна Добичіна, математики та фізики - Іван Олександрович Дронов і Євгенія Миколаївна Єрмолаева, історії та географії - Добичін Йосип Миколайович та Маркидин Петро Єфимович, постійних наук,природознавства Сергій Степанович Єфремов, Григорій Григорович Невзоров, Єлізаров Василь ІвановичДшерська Олександра Петрівна, у майбутньому вчителька російської мови і літератури у 2 школі, Савич Віра Миколаївна- вона ж вела письмо, креслення і малювання, вчив учитель міської гімназії Захаров Володимир Іванович. Уроки німецької мови давала Бауер Марія Павлівна, французької мови - Пользинська Наталя Петрівна.
Велику Жовтневу соціалістичну революцію школи зустріли, як визволення від вікового капіталістичного тиску, як знищення експлуатації людини людиною і одразу підключились у революційну перебудову школи. Під секретаря УК ВКП(б) гром. КСА перші інспектори ОНО Добичін І.М. та Маркидін П.Є. керували перебудовою школи -першу та другу. Так як під час громадянської війни народне просвітлення було названо третім фронтом ({ перший - героїчна громадянська війна, другий - відновлення народного господарства), то умови праці були дуже складними: не було підручників, зошитів, навіть не було єдиної програми. Давались спільні установи з центру і дозволялось складати учбові плани на місцях, на основі спільних свідчень, з метою зламу старої школи, вводились нові методичні прийоми. Дальтон - план, комплексна система, бригадний спосіб виконання завдань, які приводили до того , що бригадир, звичайно кращий учень, виконував завдання, а решта членів бригади механічно користувались його рішенням і вся бригада отримувала одну оцінку ( "зразкова" або "незадовільна" ). Комплексна система визначалась у тому, щоб учбові плани по всім предметам групувались навколо суспільнознавчої теми, що викликало велику неправильність у розробці учбових планів та немалі труднощі у підборі матеріалів для виконання учбового плану. Поступаючись окремим ідеям пролетаріату, комісаріат . народной освіти виключив з викладання російськой літератури всіх класиків. Наша школа підкорившись вимогам, виключила на заняттях по шкільній системі класиків, але перенесла їх вивчання у гуртки - літературний та драматургічний, які включали майже всіх учнів, так що не один випускник першої школи не вийшов з неї, не познайомившись з нашими великими класиками. Великою перешкодою на заняттях були багаторазові обстріли міста, які часто переривали уроки і примушували вчителів організовано вести свої класи у величезний підвал, що знаходився під школою. Але перечикавши обстріл у побвалі, учні повертались у класи і навчання продовжувалось. Бажання знати було в учнів дуже великим і примушувати вчитись нікого не знадоблялось. Буржуазна Рига, по закінченні громадянської війни, запрошувала колишнім рижським гімназіям повернутися до Риги. Але вчителі наших шкіл назавжди зв'язали своє жипя з Радянською Батьківщиною і у Буржуазну Латвію повертатись не схотіли ( за виключенням інспектора чоловічої гімназії Гербаненко). Але перешкоди становища шкіл і, головне, постійні обстріли, а також багатосрокові затримки зарплатні були причиною, тому, що більшість рижських вчителів поїхали з Генічеська в інші міста Радянського Союзу ( Харків, Москву, Ленінград, Казань, Новгород та інші ). З 1923 року 1-ша радянська школа стала, як і всі школи Радянського Союзу, почала називатись працівною школою і отримала за успіхи у постановці учбового діла при завідуючому і організаторі школи Добичині І. Н. Ім'я В.І. Леніна. З цього часу день народження В.І. Леніна 22.ІУ став шкільним святом, що святкувались художніми вечорами. Постановленням партії від 1925 року до 1932 р. у школі, усім першим методам викладання був покладений кінець. Партія поставилаціллю школи глибоке засвоєння основ наук учням, приближення щкільного викладання до жипя, до трудових процесів. У школах було введено трудове навчання ( виробниче ), побудовані майстерні, столярня і слюсарня і школи були прикріплені до заводу "Виробничий" ( 1-ша школа ) та колгоспу "Хвиля - революція" ( 2-га школа ). У цей час 1932 року школа отримала назву фабрично-заводської вченості і школа колгоспної молоді ( ФЗВ та ШКМ ). 1- ша і друга школи стали середніми школами з 1О-річним навчанням. Після обслідування шкіл комісією з Н.К.П., перша школа ім. В.І. Леніна отримала звання відмінної, передаючи свої навики викладання школам району, була районним методичним центром, влаштовувала щорічні методичні покази, ввела так названі "відкриті двері", коли на любий урок могли прийти викладачі усіх предметів. У школі працювали гуртки: літературний, математичний, географічний,німецької мови. Учні видавали шкільні рукописні журнали "Зірочка", потім"Юність".
Вторгнення фашистів,що тимgасово окупували місто і район, порушило мирну творчу працю наших людей. Будівлі школи були підірвані, перша школа зруйнована до основи,останні (2-га середня ,3-я та інші) сильно пошкоджені. Після визволенням. Генічеська від військ фашистів у жовтні 1943 року першій школі міськими організаціями було видано напівзруйновану будівлю колишньої 7 -ї школи, що бомбою , розірвавшоюся у самому центрі будівлі було розділено на дві частини.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна , учителі нашої школи та учні пішли до лав бій;ців Червоної Армії . Вони аоювали на різних фронтах . Багато з них нагороджені орденами та медалями . Деякі з них віддали своє життя , захищаючи Батьківщину . Це Воскобойников В. І. , Д обичин К.І., Токарьов Ю. М та інші.
30 жовтня 1943 року місто Генічеськ було визволено й одразу почала відновлюватися робота у школах . Першій школі було віддано напівзруйнована будівля СрОМОЇ школи. За допомогою партійних організацій району , зусіллями вчителів , учнів , батьків школа поступово почала відновлюватись . Займалис!> у тяжких умовах . Вікна були забиті фанерою , дошками , тільки кватирки були вставлені з шматків скла. Не було. парт , столів, книжок, зошитів. Учні приносили столи та стільці з дому, а писали на газетах , папері з міхів . На газетах переписували для учнів перших класів букварі. Класи не обігрівались, було так холодно , що навіть чорнила замерзали . Але все ж таки займались з великим бажанням . Велику допомогу у відновленні школи надали колишній.зав . районо Щербина Н. К.,, Сіропуло П. В. , Іщенко М. Є ., КуликА. Н ., Жданова П. Є ., Чубарь С. Є" Чубарь Н. З. Та інші. У період відбудування школи, коли ще йшла війна, учні та вчетилі намагались якнайбільше бути корисними для Батьківщини. Учителі віддали місячну зарплатню, а учениці зібрали гроші, і кошти внесли на побудову літака. По винахідливості учениць школи Скоропад Т . та Гримай В було організовано обслуговуння поранених , що знаходились на лікуванні в Генічеській лікарні.
Учні під керівництвом учителів готували конценртні номера та показували їх у лікарні , в палатах , де лежали поранені .
Коли закінчилась , школа підкріпилась , наповнилась новим складом вчителів : прибуло багато молоді .
За довгий час існування нашої школи було зроблено немало по її удосконаленню , а також по оформленню будівлі та класних кумнат . Немало зробили для школи її колишні директори: Фапох.а С. В. та Малаєва О. П., які віддали всі сили на те, щоб діти могли не тільки добре вч:итися , але і розвиват и свій крругозір, доповнювати свої знання.
При Фатюсі С. В. був закладений великий фруктовий сад та виноградник на пришкільній дйлянці, площа якої 0,2 га.
Також були оформлені кабінети по багатьом предметам.
При директорі Малаєвій О. П. були добудовані до будівлі школи новий_клас та їдальня. Укріпились звязки з шщефами школи : рибоконсервним заводом , пр.sдільно - ткацькою фабрикою, колгоспом" Ревхвиля ,, .
У 1978 році в нашу школу була переведена більша частина учнів і майже весь учительський склад СШ № 6 , внаслідок її закриття . На місце директора Малаєвої О. П.. яка пішла на заслужений відпочинок , прийшла працювати її колишня учениця , тепер педагог, колишній директор СШ № 6 Романюта Л.М.
Кількість учнів значно збільшилась . Школа почала працювати у дві зміни. У деяких класах було по 35 - 40 учнів.
Збільшилась кількість учбо· ого обладнання та наглядних посібників. З перших днів роботи у нашій школі ., Романюта Л.М. узялась за кор1нне в1дтворення зовн1шнього виглду школи , а також класних кімнат. Немало було покладено коштів та зусиль на оформлення 7 кабінетів : біології , хімії , математики , російської мови , суспілльствознавстіва та історії , військової справи , географії.
Багато корисного зробили для школи самі учні . Вони активно брали участь у суботниках по благоустрою шкільної теріторі , надавали допомогу шефам і неодноразово отримували від керівників підпроиємст листи подяки за сумл1нну працю нашої учнівської молоді. У 1979 році у школі розгорнулись рухи учбово виробничих загонів. Мета таких загонів полягяла у тому, що учні упродовж п ятої, трудової чверті , працювали на підприємствах міста ( пошта . рибоконсервний завод ) , отримуючи навички в області будь- якої професії. Початківцями цього руху були учні 10- А класу і 8-х класів.
У 1988-1990 роках директором школи стала Семенець Наталія Олександрівна. Під її керівництвом був перероблений кабінет НВП у кабінет англійської мови.
З січня 1991 року директором ЗОШ № 1 був призначений Яринич Георгій Іванович. Це з його приходом до школи значно покращілась матеріальна база школи : був зроблений спортивний зал , молодіжний центр,д е учні мали змогу працювати у позашкільні часи , був за кошти колишньої випускници школи Головко Таїсії Іллінічни та за підтримки голови міськради Скляренко І. В., відремонтований фасад школи , "і саме головне, що у скрутні часи завдяки умілому керівництву Георгія Івановича, наша школа залишається самою теплою школою міста.
Саме з 1991 року стали у школі видаваться рукописні альманахи, народився літературний салон" Сім муз.", клуб психологічної допомоги" Пізнай себе ,, , інтелектуальний клуб" Сократ . ,, Значних результатів досягли наші учні у районних олімпіадах, у Всеукраїнськім конкурсі" Знавців української мови. ,, Це свідчить про те , що у школі працює досвідченний колектив фахівців . Наші учні неодноразово були нагороджені грамотами і подяками за участь у районних фестівалях" Співає юність України",,, Таланти твої , Приазов "я ,, , у конкурсах прикладного мистецтва , конкурсах дитячих малюнків тощо .